День народження борщу

Досить, братці, сумувати,
Час прийшов празникувати -
День народження Борщу!
Я вже йду гостей ззивати.
Про таке чудове свято
Всiм по черзi сповiщу.
М’ясо треба б запросити,
Тiльки горде воно, сите,
Зразу видно - не рiдня.
А Квасоля, сваха рiдна,
Веселенька, хоч i бiдна,
Не пропустить цього дня.

Кум Буряк, кума Морквина,
Капустина, Цибулина
Вже й самi з городу йдуть.
Бараболi десь не видко.
Це ж Борщева рiдна тiтка,
Як рiдню таку забуть.
Часничина бородатий
Вже глухенький i про свято
Не допетрає нiяк.
Ще запрошене до мене
Молоде все та зелене:
Крiп, Петрушка, Пастернак.

Обiйшлось не без мороки:
Помiдори-лежебоки
Не бажають в гості йти.
Нащо Помiдор той здався,
А щоб Борщ не здогадався,
Можна Пасту десь знайти.

Заглядаю у комору:
- Якось темно тут знадвору,
Вас я, свате, не знайду.
Мудре Сало засмiялось:
- Я у боднi заховалось,
Не хвилюйтеся, прийду!
Багатьох скликать не стану,
Попрошу зайти Сметану,
Борщ до неї якось звик.
Та якби прибув до хати
Ще й товариш стрючкуватий -
Перець, гострий на язик.

Мабуть день пройшов немарно.
Iменинник, вбраний гарно, Пишний - не якiсь там Щi,
Що колись ми здуру їли.
Зустрiчайте, гостi милi!
Де ж тi гостi ?! А в Борщi...

Тетяна Чорновіл (с), 01.06.2010

 

Хтось скаже – українські класні «щі»…
Так можна й поперхнутися обідом!
Від «щєй»…у ароматному борщі
Немає, запевняю Вас, і сліду!
Як в мами, я нарізав скибку хліба,
Скоринкою мене манить товстенький бік..
Сало рожевеньке доречно дуже піде
Воно з борщем – життя смачного пік!!!
Сметанка натюрмортом ляже мітко
У коло затишне червоної  Нірвани…
Як хороше - узимку чи улітку,
З борщем Вам на душі добро настане!
Забудете, що там когось обрали…
Того, що не торопає у їжі,
У українській…поважає він не сало,
А ананаси, й страви буржуїнські…
Для нас із вами, друзі мої рідні,
Важливо об’єднатися довкола
Тих страв, які життєво необхідні
І входять в наше тіло так зразково!
Зв’яжіть мені ви руки, потім ноги…
За всі тортури, любі, Вам прощу!
Лише одного не робіть, заради Бога,
Не забирайте із меню мого БОРЩУ!!!

© Юрій Федечко, м. Львів, 13.02.2010

 

Український борщ

Хоч і навчала колись баба Настя:

"Борщ - як життя, хто не зваре  - удасться!",

самий справжнісінький запланувала,

... Навіть і горщика приготувала.

До буряка, до капусти, до моркви

Кістку м`ясну для навару, картоплі,

Трохи квасольки, петрушки корінчик

І цибулинку, і сальця з мізинчик,

Гостру перчицю, щоб смак відтіняла,

Цукру півщіпки та солі додала...

На молдаванський мій борщ не похожий -

Не підкисляю я квасом, не можу

Перебивати букет повнозвучний

Свіжої зелені, складників тучних.

Збігла удовж горщика слізка ігриста,

Вже рум’яніє покрівля із тіста,

З салом натертий часник напуває

Ніжні пампушки, і пахощі грають!..

А на столі вже сметана чекає,

На рушнику коровай остигає.

Наче у свято - родина навколо.

Ви завітали? - Будь ласка, до столу!

(с) Борисовна, 2010

ЧУДОДІЙНИЙ БОРЩ

... Серед ночі в завірюху стука хтось до хати.
— Гей, хазяєчко, чи пустиш переночувати?
Документи покажу вам. Я боєць піхоти.
Ми в похід ходили вчора. Я відстав від роти.
Дві доби блукав у лісі, не знайшов дороги.
Дві доби не їв нічого, приморозив ноги. —
За дверима чути голос: — Вірю вам прекрасно.
Я одна, а ви мужчина. Це мені опасно. —
А солдат зубами дзвонить: — Що ж тут опасатись?
Я ж два дні не їв нічого. Не почну ж кусатись. —
За дверима той же голос: — Та воно-то ясно.
Темна ж ніч, а ви мужчина. Це мені опасно. —
А солдат: — Та я ж кажу вам, збився із дороги.
Дві доби не їв нічого, приморозив ноги…

Відчинила жінка двері, просить гостя в хату.
Насипає борщ гарячий, подає солдату.
З'їв солдат борщу тарілку, ще й добавки просить.
Як наївся, розігрівся. — Мабуть, — каже, — досить.
Ти чудесна господиня, борщ у тебе класний,
І тепер я відчуваю, що стаю опасний.

(с) Павло Глазовий, 1989

 

БОРЩ

Читати  за  30  хвилин  до  обіду.

…Свининка  на  кісточці,  жменька  квасольки,  
Грибочки,  капуста,  штук  три  барабольки,
Морквинка,  буряк,  часничок  і  перчинка,
Листочок  лавровий,  укропу  стеблинка,
Солодкого  перцю  й  селери  -  частинка,
Петрушечки  трішки,  та  солі  краплинка,
Одна  цибулинка  й  шматочечок  сала,
Щоб  злотомедально  та  страва  сіяла,
А  ще  –  помідори  додати  у  горщик,
І  вийде  -  смачнющий  український  борщик!  
Тепер  треба  взяти  сметани  гладущик,
Та  миску  пампушок  гарячих  пахущих.
Налити  в  тарілку  духмяную  страву,
За  смаком  додати  сметанку  в  приправу.
Та  хлюпнуть  у    чарочку  грам  п’ятдесят,
І  в  шлунок  відправить  вогненний  заряд.
Крякнути,  хукнуть  і    два  огірочки,
Що  перед  обідом  дістали  ви  з  бочки,
Зжувати  повільно.  Й  тепер  вже,  тихенько,
Хоч  слина  й  клекоче,  та  ви  –  помаленьку,
Щоб  ваше  бажання  -  сягнуло  зірок,
(Бо  в  шлунку  –  самотньо  вола  огірок),    
У  ложку  здорову  борщу  наберіть,
І  райський  нектар  той  у  рот  покладіть…
Прожуйте,  смакуючи,  й  ніжну  пампушку
Вкусіть,  як  хижак  -  свою  здобич-звірюшку.    
І  знову  процес  із  борщем  повторіть  -
Хай  вічністю  стане  солодкая  мить!...
…Все,  любий  читачу,  кінчаю  свій  твір,
Бо  я  вже  від  голоду  –  й  сам  наче  звір...

© Arbuz (Олександр Зубрій), 23.11.2009

 

ПРО БОРЩ І НЕ ТІЛЬКИ...

 

Сотворіння борщу я б назвав ворожінням -
щоб листок до листочка, все вчасно і все до смаку.
Силу сонця  й землі усмоктало коріння,
щоб не втратили люди записане їм на віку.

Із пестливих долонь землелюба-трипільця
запліднилася нива зерном україноєства,
і, заливши ріллю сонцекров"ю по вінця,
уродила народом на тисячолітні жнива.

Переможно верталися вої Олега,
вдалині зруйнувавши чужинську ворожість ущент.
І княгиня, подякувавши оберегам,
частувала його оксамито-червоним борщем.

Відряджала Андрія на Січ Бульбашиха,
до борщу покропила cльозами зубець часника.
Підвивала, ридала, молилася стиха,
ніби знала вона, що востаннє годує синка.

Манівцями до лісу в тривозі Ганнуся,
притискала ще теплий у хустці з борщем казанок.
У пілотці під зіркою не промахнувся -
страву й кров розчинив у долонці осінній листок.

На Дністрі, чи на Прип’яті у вишиванці
в котрий раз ще шаткує капусту жіноча рука.
і не зна...
...Што хазайка задумалась? Ну-ка тащи
ети ваши хохляцкие красные щи!

© Славомир Монастирський (Вячеслав Семенко), (1945)

 

Борщ

/скорочений варіант/

Із страв славетних українських

Є найдревніша страва - борщ;

В нім сила, міць, здоров'я, свіжість,

Якщо той борщ - насправді борщ.

Вже звикли: борщ - це значить кислий,

Але ж насправді це не так

Над назвою його помисліть,

Чому в борщі цей збірний смак:

Він і солодкий, і солоний,

І в міру кислий, і гіркий,

І буряково-часниковий,

Капусно-кропно-петрушковий,

Цибульно-м'ясо-помідорний,

І в міру жирний, чи пісний.

В нім бульба, морква і квасоля,

Сметана, перець, з лавру лист,

Усе це збірня овочева

І в ній таїться його зміст: зборище

Із страв славетних українських,

Є найсмачніша страва - борщ,

В нім - міць сім'ї,

Ґаздині гордість,

Якщо той борщ - насправді борщ.

© Віталій Криницький, Січень, 1992 р.

Керівник дитячої літературної

студії «Зернятко», Черкаська обл.

Відмінник освіти

Заслужений вчитель України

 

Моя мати борщ варила,

Його салом задобрила,

Сікла моркву і буряк

І томати м’яла,

Потім смажену цибулю

В чавунець кидала.

І капусту, і часник,

Зелену петрушку,

А тоді дала мені

Скуштувати юшку.

Ой, який же борщ смачний!

Український, запашний!

Всю каструлю з’їв би я,

Та велика в нас сім’я!

Юля Турчина

 

Зайці в полі варять борщ

Коли йде осінній дощ,
зайці в полі варять борщ.
Зайці варять борщ у полі
з буряків та бараболі.
Зайці моркву в борщ кладуть
і капусту в борщ січуть.
Зайці в борщ кладуть квасолю,
сиплють перцю, сиплють солі.
Листя кидають із лавра,
щоб удався борщ на славу.
І на славу в зайців борщ,
коли йде осінній дощ!

© Євген Гуцало

 

Гарбуз у хаті нашій – це овоч головний!

Господар він поважний! Корисний та смачний!

В нім вітамінів – море. Поживних речовин!

Він оптимізму повен! Гарбуз у нас один!

 

Капуста – господиня! Весела, чарівна!

Без неї вся родина похмура і сумна!

Без неї борщ немилий, вареників не жди!

І пиріжків з капустою спекти не до снаги!

 

Картопля може й третьою у рейтингу іде,

Та на столі найпершою вона у нас стає!

І деруни! Й вареники! І суп з борщем! Пюре!

І в пиріжки картопельку ми радо додаєм!

 

Скажіть! Ну як забути, ми про буряк могли?

Червоний і рожевий росте у нас в селі!

Ми борщика наваримо. Покличем всю сім’ю!

Без бурячків анархія у овочів в строю!

 

Про помідор ми скажемо: “Ти хитрий у нас, брат!”

Рожевих, жовтих, чорних... ти одягаєш шат!

Часник! Цибулька й перчик! І морква золота!

Всі овочі осінні! Без них життя нема!

 

О, Осінь! Не завжди ти радуєш теплом!

Але збираєш нас ти за смачним столом!

Іванченко Олександра